Вчора повернувся з Бішкеку. Коли летиш зі Сходу навздогін сонцю, то день розтягується :) Прокидаєшся вранці, прилітаєш через 5 годин в Москву, тут ранок, летиш далі у Київ - тут теж ранок.
Середня Азія сьогодні зовсім не країна юрт, кальянів, подушок і кочівників. Принаймні, Киргизстан. Жувуть тут 5 млн. привітних людей. Поруч гори, степ. Країна немов застряла між Сходом, Заходом і Радянським Союзом, сліди якого ще можна простежити в архітектурі й розбитих дорогах. Однак готелі, супермаркети і таксі цілком європейські. Чого не скажеш про ціни, які доволі низькі. За 75 сомів (це близько 2 дол.) можна доїхати у будь-яку точку міста. 5 дол. вистачить для хорошого обіду.
Останнім часом в країні спостерігається тенденція до ісламізації. Навіть з'явились таксі "Халал", тобто "правильні" з релігійної точки зору.
Протягом двох днів познайомився з людьми з Узбекистану, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану. У них також є Інтернет, блоги і Веб 2.0 проекти! Як правило, це хоббі або проекти громадських організацій. Про Інтернет-бізнес тут серйозно поки не говорять.
Що цікаво, до юридичних моментів вони ставляться куди більш серйозно. На одному з тренінгів адвокат розповідав, як відстоював інтереси сайту в суді. В одній зі статей журналіст написав щось на зразок: "...охота на этих животных запрещена. Так мог поступить только дикобразный человек". Мова йшла про мера міста. Той подав у суд на підставі, що його ніби-то назвали "дикобразным". Суд влаштував цілу лінгвістичну експертизу, щоб з'ясувати, по-перше, значення слова "дикобразный", по-друге, встановити, чи є воно образливим.
Мені ще сподобалась історія, як перед позовом у суд одна зі сторін брала нотаріуса, йшла в Інтернет-кафе і робила скріншот сторінки, завіряючи роздрукований документ на місці. Інша сторона у суді потім примудрилася все заперечувати і навіть виготовила точну копію сайту, яка працювала в офлайн-режимі. Суддю потім попросили поклікати по лінкам. Вийшло, що ноутбук до Інтернету не підключений, а всі лінки працюють. Отже можлива фальсифікація позовних документів :)
Одним словом, азіати Інтернет сприймають дуже серйозно.
Я розповів про ХайВей і Хайблоггер, про нашу спільноту, як ми тут спілкуємось, чим займаємось. Було багато питань, народ цікавився ситуацією зі свободою слова, системою рейтингів, виплатами, редакційною політикою. В Середній Азії зі свободою слова не дуже склалося. ЗМІ повинні дотримуватись загальнодержавного курсу. Вільнодумство не вітається.
Євген Морозов захоплююче розповів про медіа-активізм і про те, як Інтернет у різних країнах використовують для корисних справ. Американці створюють спільними силами досьє на державних чиновників, британці звертають увагу своїх ЖЕКів на неподобства на вулицях, хтось запускає сайт з мікрокредитами, через який можна позичити 20 дол. бідному африканцеві, щоб він придбав собі, наприклад, возика для перевезення яблук на ринок. У цьому контексті не можу не згадати ініціативи Анатоль Ич'a та спільноти http://community.hiblogger.net/xobabadadiro, які також використовують Інтернет для хороших справ.
Працюємо далі :)
P.S. Деякі фото з конференції можна знайти тут http://bektour.kloop.kg/2007/11/05/bishkek-new-media-workshop-fotografii/, вони належать Бектуру Іскендеру, організатору конференції.
