У цьому пості розповім власне про конференцію та громадянську журналістику.
Видання OhMyNews було засноване у 1999 році корейським журналістом Oh Yeon-ho. До цього Oh працював у різних виданнях Кореї, але доля звичайного журналіста у Кореї не більш весела, ніж в Україні. Oh хвилювали кілька речей: засилля консервативної преси в країні і залежність цінності інформації від бренду видання. Якщо сюжет висвітлила велика відома газета - це круто. Якщо інформація з'явилась у маловідомому виданні - вона нічого не значить (класичне Маклюенівське правило the medium is the message).
Oh відчув все це на собі, коли взявся за висвітлення історії з американськими солдатами, які збили автомобілем корейську дівчину. Його сюжет пройшов малопоміченим, зате коли за тему взялися журналісти Assosiated Press, вони отримали Пуліцерівську премію.
Тоді Oh й вирішив створити власне видання, де цінність інформації залежала б не від того, які рішення приймають редактори, а від того, що цікаво власне читачам. Так з'явився OhMyNews.
Корейцям ідея нового видання дуже сподобалась. На той час у Кореї медіапростір лишався дуже консервативним, простору для вільних дискусій було мало. І тут з'являється сайт, інтернет-видання, де можна вільно публікувати інформацію, спілкуватися з людьми з різних куточків Кореї, читати статті й сюжети, які, як правило, не потрапляють на сторінки традиційних медіа.
Успіх видання був приголомшуючим. У 2002 році OhMyNews відіграв одну з ключових ролей в обранні ліберально налаштованого президента Roh Moo Hyun. OhMyNews став тим медіамайданчиком, навколо якого перед виборами згуртувалась корейська молодь і люди з ліберальними поглядами. Така собі Українська правда по-корейськи. Після обрання Roh Moo Hyun президентом, своє перше інтерв'ю він дав саме OhMyNews, засвідчивши таким чином свою повагу до електорату, до громадянських журналістів і корейського суспільства в цілому.
Сьогодні у світі існують вже добрих кілька десятків проектів, в основі яких лежить ідея громадянської журналістики. Однак OhMyNews були першими і лишаються одними з найбільш успішних. Цьому сприяють кілька факторів. Корейське суспільство дуже відкрите, корейці люблять спілкуватися і висловлювати свою точку зору, і роблять це вельми культурно. В Кореї 70% населення має швидкісний доступ до мережі Інтернет. Розвиткові громадянської журналістики сприяє і єдина мова, корейська, а також порівняно невелика територія держави: інформаційний порядок денний, сюжети, які цікаві людям, загалом співпадають у різних куточках країни.
Корейська версія OhMyNews має 60,000 зареєстрованих журналістів (на ХайВей 4800), це одне із найбільш впливових і популярних у Кореї видань. Особливістю OhMyNews є серйозна журналістська робота: матеріали громадянських журналістів суттєво допрацьовуються редакцією видання. Окрім цього, у редакції працюють і штатні журналісти, які займаються висвітленням поточних подій, журналістськими розслідуваннями тощо.
OhMyNews розробив одну з найбільш повних теорій роботи громадянської журналістики. Вони написали безліч статей і гайдів для громадянських журналістів і продовжують займатися популяризацією цього явища у Кореї. Незабаром OhMyNews планує відкрити школу громадянської журналістики. А кількаденні тренінги для громадянських журналістів вони проводять вже давно.
Рік тому OhMyNews за сприяння Softbank вийшов на японський медіаринок. Тепер у Японії працює місцева версія OhMyNews.
Громадянським журналістам корейці виплачують невеликі гроші. Їх гонорари, якщо перевести на гривні, приблизно дорівнюють тим, які існують на ХайВей. Ще там є цікава можливість переказувати гроші з рахунку на рахунок. Одного разу професор, який опублікував резонансну статтю на політичну тему, таким чином отримав 10,000 доларів, які йому переказали хто по долару, хто по два читачі. Однак в цілому, люди публікуються на OhMyNews не через гроші. Публікації на OhMyNews дають відчуття причетності до розвитку Кореї і корейського суспільства, відчуття участі в обговоренні популярних тем і належності до певної спільноти.
Відмінність OhMyNews від ХайВей полягає у тому, що громадянські журналісти OhMyNews тримають чітку дистанцію від професійних журналістів і традиційних медіа. Вони горді бути громадянськими журналістами і до професіоналів ставляться з прохолодою.
Ще OhMyNews має набагато менше динаміки на власному сайті, порівняно з ХайВей. У них немає прямого ефіру, розвинених журналістських профілів, рейтингів і оцінок. Люди просто надсилають на пошту редакції або публікують у спеціальній закритій зоні сайту матеріали. Редакція обирає кращі матеріали, допрацьовує їх і публікує у різних рубриках. OhMyNews намагається запровадити елементи Веб 2.0 у власному виданні, однак це не так просто, оскільки вони дуже уважно ставляться до якості інформації на сайті. Сподіваюсь, у них вийде зробити сайт більш живим без втрат у якості. Також сподіваюсь, нам вдасться зробити сайт ХайВей більш якісним, а саме видання ще більш популярним, впливовим і читабельним без втрати динаміки спілкування й відкритості проекту.
Сам форум OhMyNews проводиться вже втретє. Однак з таким розмахом - вперше. OhMyNews зібрали людей, яким цікава громадянська журналістика, з усього світу. В Сеул приїхали представники США, Австралії, Індії, Пакистану, Афганістану, Росії, Китаю, Бразилії, Канади, Японії, Естонії, Індонезії, ПАР, Польщі й інших країн. Частина цих людей - громадянські журналісти OhMyNews International, частина - засновники чи редактори сайтів соціальних медіа у своїх країнах. OhMyNews взяв курс на розвиток громадянської журналістики в усьому світі, не лише в Кореї.
Всіх поселили в готелі у мальовничому центрі міста. У конференц-залі готелю у перший вечір учасників форуму привітав Oh Yeon Ho, тут же відбулися перші знайомтсва. Корейцям, які не говорили англійською, спілкуватися з нами усі ці дні допомагали volunteers, дівчата-перекладачі.
Сама конференція проходила два дні у Korean Press House - хмарочосі, у якому розташовані офіси різноманітних газет, телеканалів, міжнародних медіакорпорацій. Конференц-зал містив місця для слухачів, президію, екран для показу слайдів, трибуну для виступаючих, також працював безкоштовний Wi-Fi, а впродовж конференції здійснювався синхронний переклад. Конференція проходила у вигляді 8 тематичних секцій, по 4 секції кожного дня, з перервами на ланч.
Відкрив конференцію відеозверненням президент Кореї Roh Moo Hyun. Корейський лідер відзначив вагому роль OhMyNews у розвиткові громадянського суспільства та демократії в Кореї. У ту мить мені уявився Віктор Ющенко, який промовляє слова: "Любі блогери! Шановні громадянські журналісти! Ваш внесок у розвиток демократії в Україні беззаперечний". Я посміхнувся. Можливо, колись.
Далі виступав Ден Гілмор, автор книги "We the media". Ден Гілмор професійно займається вивченням соціальних медіа в усьому світі. Він звернув увагу на кілька цікавих фактів. На думку Гілмора, соціальні медіа здобувають дедалі більше визнання й отримують все більшу вагу у медіапросторі. Звичайні люди завдяки Інтернету, цифровим фотоапаратам, мобільним телефонам публікують в мережі дедалі більше інформації й відтягують увагу аудиторії від традиційних медіа.
З'являються все нові й нові сайти, блог-сервіси та платформи для UCC (User Created Content). Вартість експерименту в Інтернеті порівняно низька. Сьогодні практично будь-хто може спробувати створити щось своє. І дуже швидко буде видно, чи є успішною ідея, чи ні.
Професійні видання звертають дедалі більше уваги на соціальні медіа. CNN пропонує програму Exchange, у рамках якої купляє інформацію у громадянських журналістів, схожа програма є і у BBC. Американський проект current.tv використовує відео, створене громадянськими журналістами, для показу у телеефірі. Французька Le Monde пропонує своїм читачам вести блоги. Німецький Bild.de говорить про citizen paparazzi.
У сфері UCC з'являють і зовсім нові, незвичайні проекти. Так, Assignment Zero пропонує громадянським журналістам попрацювати у робочих групах з професіоналами над створенням публікацій. За допомогою сервісу Twitter.com люди розповідають світові, чим займаються у дану мить. На сайті можна публікувати повідомлення не більше 140 символів у стилі: "Я пишу код для ХайВей". "Дивлюся з дівчиною кіно", "Думаю відправитися у магазин за тістечками".
Популярності набирають і підкасти - аудіоролики чи цілі радіопрограми, записані звичайними людьми на своїх комп'ютерах.
Цікавою була презентація Michael Tippett'a, засновника сайту NowPublic. В основі цього канадського проекту лежить проста ідея: якщо у світі відбувається щось важливе, поруч обов'язково будуть люди з мобільними телефонами або фотоапаратами. І вони можуть розповісти куди більше, ніж професійні журналісти, які готуватимуть потім на цю тему сюжети для своїх видань. Коли Американський континент постраждав від урагану Катріна, NowPublic був сайтом, який мав чи не найбільше фото та свідчень очевидців з місця подій.
Joan McCarter розповіла про американський проект Daily Kos, один з найбільших американьских блогів на політичну тематику. Сегмент політичних блогів в Україні практично відсутній, а от в США люди, які цікавляться політикою, люблять читати не лише традиційну пресу, але й політичні блоги. Такі майданчики для спілкування зближають політиків і суспільство, тут відбувається більш живий обмін думками, ніж на офіційних сайтах партій чи політиків або під час прес-конференцій.
В цілому висновки можна зробити наступні. Громадянська журналістика, блоги й інші жанри UCC стрімко розвиваються в усьому світі. Люди дедалі більше пишуть, фотографують, спілкуються і публікуються онлайн. Те, що у минулому столітті було прерогативою одиниць професіоналів, тепер можуть робити сотні мільйони людей: створювати і поширювати інформацію у світових масштабах.
Не зрозумілими лишаються питання бізнес-моделей: яким чином проекти UCC впишуться у рамки ринкової економіки й медіабізнесу. Що буде з традиціною пресою? У яких формах відбуватиметсья співпраця між професійними медіа та громадянськими журналістами? Яке місце посядуть сайти на зразок OhMyNews у світовому медіапросторі? Чи буде їх багато, чи кілька основних? Чи існуватимуть глобальні видання, чи мова йтиме про регіональні сайти? Як впливатиме громадянська журналістика на суспільний розвиток країн?
Мені дуже приємно, що Україна не відстає від загальносвітових тенденцій у цих процесах, а подекуди їх і випереджає. Наприкінці цього поста хочу подякувати усім, хто працює над ХайВей, Хайблоггером та іншими проектами нашої команди.
Як говорив Oh Yeon Ho: "Citizen journalism is about making the world a better place". Тож повертаємось тепер на наші робочі місця робити світ кращим. А заодно і самих себе.
